Сторінка практичного психолога

ОСВОЮЄМО КОРИСНІ НАВИЧКИ САМООБСЛУГОВУВАННЯ

 Одним із головних завдань фахівців ІРЦ ПМР на корекційних заняттях з дітьми з особливими потребами є формування навичок самообслуговування. Уміння самостійно одягатися та взуватися належить до числа основних навичок, які забезпечують самостійність дитини за будь-якої ситуації.

Вважається, що у віці від трьох років дитина вже сама може виконати деякі дії з застібання власного одягу. Навички самообслуговування у дітей з ООП часто розвиваються із затримкою та потребують спеціальних підходів для їх формування.

З ЧОГО ПОЧАТИ І КОЛИ?

Всі дії з одягом, для кращого їх вивчення, можна умовно розділити на періоди дорослішання дитини:

1. Півтора року. В цей час дитині слід самому навчитися обробляти прості липучки. Його пальці цілком зміцніли навіть для розв'язання зав'язок на власному головному уборі.

2. 2 роки. У цей період дорослішання можна сміливо починати навчатися керуванню кнопками на будь-якому вигляді одягу.

3. Після 2 років. У цей період можна сміливо показувати своїй дитині, як відбуваються маніпуляції з блискавкою. найважчою роботою в цьому випадку стане управління вставкою. Важливо правильно пояснити дитині, навіщо йому необхідно це проробляти.

4. В 3 роки. Можна знайомити з керуванням ґудзик. На цьому ж періоді дорослішання його може зацікавити шнурівка взуття. Зазвичай, діти намагаються витягнути шнурок з черевика, а батькам чекає нелегке завдання навчити вставляти. Найкраще використовувати різні варіанти забарвлень шнурків.

5. 4 роки. У цей період дитині краще показати, як створюється вузлик і бантик на шнурівці.

6. В 4 роки і старше. Можна сміливо намагатися повторити процес зав'язування бантиків і вузликів на шапці.

ГОЛОВНЕ - БАТЬКІВСЬКЕ ТЕРПІННЯ!

Важливо пам'ятати про те, що дитині найкраще довіряти тільки ті завдання, які вона може виконати сама. Варто завжди виконувати однакові дії, а саме черговість надягання речей. До того ж слід пам'ятати, що навички будуть вдосконалюватися лише з часом і при постійних тренуваннях. 

Практичний психолог Олена Маслова

ОРІЄНТАЦІЯ У ПРОСТОРІ ДЛЯ ДІТЕЙ З ООП

Під час роботи на корекційної-розвивальних заняттях фахівці ІРЦ ПМР приділяють значної уваги формуванню та розвитку просторових уявлень дітей.

Просторове орієнтування – це складний системний механізм, в основі якого лежать процеси сприймання та уявлення, беруть участь зоровий, слуховий, кінестетичний аналізатори (відчуття положення і руху тіла та його частин).

ЗАВДАННЯ полягає у:

знанні власного тіла;

розрізненні просторових ознак і відношень предметів;

сприйманні простору й оцінювання відстані;

визначенні віддаленості предмета та його місцезнаходження;

орієнтуванні в просторі;

визначенні просторових відношень між предметами.

Умовно можна виділити наступні ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПРАКТИЧНОГО ОРІЄНТУВАННЯ У ПРОСТОРІ:

I етап- орієнтування «на себе»: вміти розрізняти і правильно називати частини свого тіла, їх розташування, орієнтуватися у кімнатах, розрізняти ознаки предметів за допомогою зору, орієнтуватися із залученням дотику, слуху, нюху.

ІІ етап - орієнтування «від себе» (точка відліку - власне тіло): мати уявлення про верхню і нижню, передню і задню, праву і ліву сторони тіла, ознайомлення з поняттями: далеко, близько тощо.

ІІІ етап - орієнтування «розташування»: словесне позначати розташування предметів у найближчому просторі з точкою відліку від себе, знаходити, пересуватися в у названих напрямках, визначати сторони предметів.

IV етап - орієнтування по схемі: визначати напрямок розташування предметів, що знаходяться на значній відстані від них, позначати розташування предметів відносно один одного в навколишньому середовищі (стоїть, висить, тощо); позначити напрям руху.

V етап - самостійне складання схем простору: подумки уявляти себе на місці, порівнювати розташування предметів у реальному просторі з їх відображенням у дзеркалі, використовувати та позначати просторові відношення прийменниками і прислівниками, виділяти в навколишньому просторі предмети, які є орієнтирами.

Просторова орієнтація запорука успішного навчання. Розвиток просторових навичок має бути систематичним. Від того, наскільки точно дитина сприймає навколишній світ, як вона у ньому діє, залежить точність і адекватність її уявлень про цей світ.